Можливі причини небажання дітей учитись

Батьки часто питають: «Чому моя дитина не хоче вчити математику (англійську мову, історію тощо)?», «Як примусити дитину готуватись до іспитів?».

Погану успішність дитини у школі ми схильні пояснювати недостатньою мотивацією. І найчастіше причина криється саме в ній. Але примушувати дитину вчити уроки виснажливо як для неї, так і для батьків. Якщо дитині давати гроші за хороші оцінки, вона буде зацікавлена тільки у винагороді, а не в тому, щоб дізнатися про щось нове. Зрештою, ви зрозумієте, що такі способи мотивації тільки погіршують ситуацію.

Покарання за погані оцінки також неефективне. Заборонити дитині дивитися телевізор або відключити Інтернет – не вихід. Спроби обговорити проблему з дитиною не завжди дають результат – найчастіше це схоже на звинувачення й виправдання.

Погана успішність криється у стресі

Але чому сьогодні погана успішність дітей стала поширеною проблемою? Хіба діти не хочуть учитись, а тільки розважатись? Чи причина в тому, що сучасні діти більш схильні до стресу?

Треба розуміти, в яких випадках дитина недостатньо старається, а коли її неуспішність – результат надмірного стресу. В останньому випадку треба з'ясувати його причини та по можливості усунути їх.

У першу чергу треба відповісти на запитання: «Чому моя дитина не хоче вчитись?». Розуміючи справжні причини, без звинувачень самої дитини, ми зможемо знайти рішення проблеми. 

Як допомогти дитині?

Повертаючись до проблеми дитячої успішності, зауважимо, що завжди є можливість подолати «точку відмови». І ми самі часто робимо так, наприклад, працюючи понаднормово, коли треба закінчити термінову доповідь. У таких ситуаціях ми часто покладаємось на перевірені засоби – каву або енергетичні напої. Ми вибираємо меншу із двох неприємностей: гнів начальника, якщо доповідь не буде готова вчасно, або перевтому, якщо над роботою доведеться сидіти всю ніч.

Дитину теж можна примусити подолати «точку відмови». Власне, так і відбувається, коли ми сваримо її або караємо за погану успішність. Однак ігнорування сигналів лімбічної системи може призвести до нервового зриву. Варто подумати: можливо, в деяких випадках, коли ми вважаємо дитину ледачою, її лімбічна система дає сигнал про виснаження ресурсів організму.

• Дитина може не хотіти вчитися з багатьох причин. Якщо в її організмі занадто мало ресурсів, така поведінка не дивина. Тому необхідно знайти причини стресу, який забирає енергію в дитини, і по можливості їх усунути.

Учені стверджують, що причини такого стресу пов'язані з особливостями пізнавальної діяльності. Завдання Деніела Канемана (про вартість м’яча), про яке ми казали вище, свідчить про те, що надмірні розумові зусилля та проблеми при вирішенні різних завдань виникають через звичний спосіб нашого мислення. Можливо, це викликано специфікою нашої культури або недостатньо розвиненим абстрактним мисленням. Або тим, що розв’язання задачі вимагає навичок усних обчислень. Як би там не було, для розв’язання подібного роду завдань необхідно докладати розумових зусиль, а не відповідати інтуїтивно. Люди, які в ході експерименту давали неправильну відповідь, припускались помилки через те, що досягали «точки відмови».

Успішність дитини може також знижуватись у зв'язку з порушеннями роботи органів чуттів, пам'яті, швидкості реакції тощо. Усі ці фактори призводять до того, що дитина повинна докладати більше зусиль для виконання завдання. Не дивно, що при цьому вона швидко досягає «точки відмови».

Щоб допомогти дитині, яка постійно перебуває у стресовому стані, пов'язаному з пізнавальною діяльністю, дотримуйтесь таких правил:

• Не звинувачуйте дитину. Спробуйте розібратися, чим викликана неуспішність дитини: лінню чи реакцією лімбічної системи.
• З'ясуйте причину виникнення стресу. Це може бути брак часу на виконання завдання, відсутність необхідних навичок, негативний досвід минулого тощо.
• Знизьте рівень стресу. Постарайтесь усунути всі причини виникнення стресу, але особливу увагу приділіть причинам, пов'язаним з пізнавальною сферою. Є безліч корекційних програм, що дозволяють їх усунути.
• Навчіть дітей розпізнавати стрес. Батькам слід навчити дітей відчувати наближення «точки відмови».
• Дайте дитині відпочити до того, як вона досягне «точки відмови». Відновлення сил після реакції лімбічної системи вимагає більше часу. Невелика перерва до досягнення «точки відмови» додасть дитині сил для другої спроби. Однак ми схильні діяти навпаки, думаючи, що дитина недостатньо старається. Ми наполягаємо на тому, щоб дитина виконала завдання, коли насправді їй потрібна перерва.

Якщо дитину часто сварити за неуспішність, вона дійсно може припинити старатися. Хоча уникнути «точки відмови» й не можна, можна зробити так, щоб вона не впливала на продуктивність розумової роботи дитини.

Стюарт Шанкер, доктор філософії ( Із сайту childdevelop.com.ua )